Золота медаль чи Боже покликання? Що б обрали ви?

Багато хто з нас знає слова Христа з Євангелія від Івана: "Я прославив Тебе на землі, довершивши діло, що Ти дав мені виконати". Але як це виглядає на практиці? Як зрозуміти, що ти дійсно добіг свою дистанцію до кінця?

Історія шотландського бігуна Еріка Лідделла – це неймовірний приклад того, як людина може прославити Бога не лише словами, а всім своїм життям.

🏃‍♂️ Олімпіада і вибір
1924 рік. Олімпійські ігри в Парижі. Ерік — найшвидший бігун світу і головний претендент на золото на дистанції 100 метрів. Але розклад змагань приносить несподіванку: фінал призначено на неділю. Для Еріка, як для глибоко віруючої людини, неділя була днем, присвяченим виключно Господу.

На нього тиснула преса, уряд і суспільство, звинувачуючи ледь не у зраді батьківщини. Але його відповідь була твердою: "Бог створив мене швидким, і коли я біжу, я відчуваю Його задоволення. Але я не буду бігти в неділю".

✨ Боже втручання
Щоб не пропустити Олімпіаду, Ерік заявляється на дистанцію 400 метрів — не свою коронну, до якої він не був професійно підготовлений. Перед самим стартом йому передають клаптик паперу з цитатою з Біблії: "Тих, хто шанує Мене, пошаную і Я". Ерік не просто виграв цей забіг. Він встановив новий світовий рекорд! Світ аплодував йому. Він прославив Бога на найбільшій спортивній арені світу.

Але... це не було тим самим "ділом", яке Бог доручив йому довершити.

Справжня місія була попереду. На піку своєї шаленої популярності Ерік залишає славу, спорт, комфортну Британію і їде місіонером до Китаю — проповідувати Євангеліє, як колись робили його батьки.

Довершити діло — це залишитись вірним до кінця. Коли Японія окупувала Китай під час Другої світової війни, Ерік міг втекти. Він відправив вагітну дружину і дітей у безпечне місце, але сам відмовився покинути людей, яким служив.

Згодом він опинився у японському концтаборі. Навіть там, серед хвороб, голоду і смерті, він залишався світлом: ділився своїм мізерним пайком, вчив підлітків, проповідував. Ті, хто вижив, називали його "душею табору". Ерік Лідделл помер там у 1945 році від пухлини мозку, так і не побачивши свою сім'ю. Його останніми словами були: "Це повна капітуляція". Капітуляція перед волею Того, Хто його послав.

Прославити Бога — це не просто заспівати пісню в неділю. Це прийняти Його план для свого життя і, незважаючи на втому чи біль, добігти СВОЮ дистанцію до фінішу. Ерік свою пробіг бездоганно.

👇 А як ви вважаєте, що допомагає людині не зійти з дистанції, коли стає по-справжньому важко? Діліться думками в коментарях!