Що ми цінуємо, поки маємо час ?

Іноді ми так переймаємося чужою думкою, дрібними образами й бажанням щось довести, що на найважливіше вже не залишається сил. Історія українського бойового медика Івана Ніколенка спонукає зупинитися й подумати, чому ми віддаємо своє життя.
Іван служив у добровольчому батальйоні «Госпітальєри». У травні 2024 року на Харківщині машина, в якій він перебував із парамедикинею Іриною Цибух, наїхала на міну. Ірина загинула. Іван вижив, але отримав важкі травми обох стоп. Під час лікування він розповів про пережите журналістці «Повернись живим».
Після поранення звичайні речі набули для нього іншої цінності. Простягнути руку у відкрите вікно, зібрати в долоні дощ і вмитися. Перевернутися на лівий бік. Побачити друзів і кілька годин розмовляти з ними.
Те, повз що ми часто проходимо, навіть не помічаючи, стало для нього джерелом радості.
«Після поранення я почав більше цінувати життя, отримувати задоволення від повсякденних речей», — сказав Іван.
У тому ж інтерв’ю він поділився, як змінилися його пріоритети. Раніше велике значення мало визнання інших людей. Хотілося, щоб його оцінили, схвалили. Тепер на перше місце він ставив дружину, мрію про дитину та бажання робити щось корисне для людей.
Його розповідь залишає нам просте запитання: чи помічаємо ми те цінне, що вже маємо?
Можна витратити вечір на суперечку й так і не поговорити з близькою людиною. Можна годинами гортати чужі фотографії, поки власна дитина чекає уваги. Можна постійно шукати схвалення й не знаходити часу для молитви та доброго вчинку.

У Біблії написано: «Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві!» ( Ефесян 5:15–16, переклад Івана Огієнка )

Ці слова закликають уважно подивитися на своє щоденне життя. Куди йде наш час? Чому ми дозволяємо забирати нашу увагу? Чи залишається вона для Бога, близьких і тих, кому потрібна допомога?
Не чекаймо тяжкого випробування, щоб почати цінувати прості дари життя. Сьогодні ще можна вислухати, обійняти, подякувати, пробачити й зробити добро. Віддаймо цьому частину свого часу вже зараз.